Главная Автомобильное право

Закон о государственном контроле


Итак Вы ищете Закон о государственном контроле. Сегодня можно скачать очень большое количество шаблонов. Как отыскать правильный и тот который пригодится к реальной ситуации. Адвокаты придумали нехитрые правила. Найдите составителя документа. Соответствие журналиста, который нашел формуляр раскроет полезность примера. Существенным есть в какое время он был написан. Давно составленные формуляры мало дадут пользы. Выясняется вопрос на какой территории возможно было использовать. Не все, что предлагается на веб порталах универсально. Для правильности найдите еще несколько таких же.

Закон о государственном контроле

Не секретом является тот факт, что государственный контроль является формой осуществления государственной власти, одной из форм, которая способна обеспечивать соблюдение законов и иных актов правового регулирования, издаваемых органами государства. Государственный контроль может быть реализован разными государственными органами, как и затрагивать различные сферы деятельности. Конкретного общего закона о государственном контроле в российском законодательстве нет, но при этом, в каждом отдельном законе или правовом акте можно найти статью, которая регламентирует форму государственного контроля за определенной сферой деятельности. Так, в законе о государственной тайне, контролю и надзору посвящен целый раздел, который регламентирует четкий порядок и форму государственного контроля в данной сфере деятельности, а осуществление государственного контроля в сфере кадастровой деятельности регулируется ст. 3 закона о государственном кадастре недвижимости.

Кроме того, в России есть определенные виды деятельности, которые предусматривают усиление государственного контроля, в связи с чем, были разработаны и изданы соответствующие законы. Более подробно предлагаю ознакомиться с Федеральным законом № 127-ФЗ от 24 июля 1998г. «О государственном контроле за осуществлением международных автомобильных перевозок и об ответственности за нарушение порядка их выполнения». Закон о государственном контроле в данной сфере достаточно лаконичен и имеет в своей структуре всего 18 статей, но при этом, он строго регламентирует порядок международных автомобильных перевозок по территории РФ, как пассажирских, так и грузоперевозок, в том числе касаемо опасных грузов, устанавливает права и обязанности субъектов в данной сфере деятельности, а также определяет ответственность за нарушение порядка осуществления международных автомобильных перевозок.

Основные понятия, используемые в законе о государственном контроле за осуществлением автомобильных перевозок подробно описаны в статье 1 настоящего закона. Из данной статьи можно получить исчерпывающие определения на термины «грузовое транспортное средство», «российский перевозчик», «иностранный перевозчик», «международная автомобильная перевозка», «крупногабаритный груз», «опасный груз» и т.д. Статья 2 закона о государственном контроле в сфере международных перевозок необходима для изучения иностранными перевозчиками. В статье установлен порядок получения специального разрешения для осуществления международных перевозок на территории РФ иностранными перевозчиками.

Статьи 3 и 4 закона о государственном контроле определяют порядок международных грузоперевозок на территории России, относительно крупногабаритных, тяжеловесных и опасных грузов, а статья 6 регулирует порядок международных пассажирских перевозок. О правилах для водителей транспортных средств, осуществляющих международную перевозку на территории РФ, трактует статья 8 настоящего закона.

Особое внимание следует уделить статьям 11, 12 и 13, которые регламентирует форму и порядок транспортного контроля за международными перевозками, устанавливают ответственность за нарушения правил порядка осуществления международных перевозок на территории РФ, а также трактуют порядок действия, при нарушении правил со стороны органов транспортного контроля.

Скачать ФЗ о государственном контроле

Новый закон о государственном контроле

О. П. Печеный, канд. юр. наук

Государственный контроль — одна из форм осуществления государственной власти, обеспечивающая соблюдение законов и других правовых актов, издаваемых органами государства. Государственный контроль реализуется различными государственными органами: парламентами, счетными палатами, судами, уполномоченными по правам человека, избирательными комиссиями, контрольно-инспекционными органами правительств и министерств 1. Соответственно выделяют парламентский, финансовый, конституционный, судебный контроль и т. д. Несмотря на важность государственного контроля, в Украине законодательные акты, определяющие полномочия контролирующих органов, их отношения с подконтрольными субъектами, порядок проведения проверок, носили бессистемный характер, соответствующие нормы «рассеивались» по значительному массиву нормативно-правовых актов. Особенно это касается государственного контроля (надзора) в сфере хозяйственной деятельности. Эксперты отмечают, что 95 % всех предприятий были проверены в 2006 г. государственными контролирующими органами, 189 млн грн стоило в прошедшем году малому и среднему бизнесу рабочее время, затраченное на проверки, а правом на проведение проверок на сегодняшний день наделена 41 организация 2.

Указ Президента Украины от 23 июля 1998 г. № 817 / 98 «О некоторых мерах по дерегулированию предпринимательской деятельности» определил перечень контролирующих органов, порядок и основания проведения плановых и внеплановых проверок финансово-хозяйственной деятельности данными органами, регулировал ряд других вопросов. Вместе с тем целый ряд контролирующих органов под действие Указа не подпадали, их отношения с подконтрольными субъектами определялись в большинстве случаев подзаконными актами. Это касалось и контроля за осуществлением хозяйственной деятельности в сфере оборота лекарственных средств, и фармацевтической деятельности. Исходя из изложенного, принятие Верховной Радой Украины Закона Украины от 5 апреля 2007 г. № 877-V «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» следует считать важнейшим этапом формирования системы государственного контроля за хозяйственной деятельностью на правовых началах. Первые комментарии нового закона экспертами отмечают его важность и актуальность 3. Необходимость изменений в системе контроля качества лекарственных средств признают государственные органы. Так, на совещании по вопросам закупки лекарств за государственные средства с участием представителей Министерства здравоохранения, Министерства финансов, Министерства юстиции, Антимонопольного комитета Украины, Главного контрольно-ревизионного управления, состоявшемся 3 августа 2007 г. первый вице-премьер-министр Н. Я. Азаров отметил: «Нужно ли действующую систему контроля за качеством лекарственных средств ломать — мы не готовы ответить, однако то, что ее необходимо усовершенствовать, — сомнений не вызывает» 4. Возможно, основой реформирования системы контроля в сфере оборота лекарственных средств и станет новый Закон «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности».

Данным законом определены принципы и порядок осуществления государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности, полномочия органов государственного контроля (надзора), их должностных лиц, права и обязанности, ответственность хозяйствующих субъектов во время осуществления государственного надзора (контроля).

Сфера действия закона (ст. 2) — отношения, связанные с осуществлением государственного контроля в сфере хозяйственной деятельности. Вместе с тем закон не распространяется на меры валютного контроля, таможенный контроль на границе, контроль за соблюдением бюджетного законодательства и использованием государственного и коммунального имущества, банковский и страховой надзор, иные виды контроля на рынке финансовых услуг, надзор за соблюдением антимонопольного законодательства, осуществление оперативно-розыскной деятельности, дознания, прокурорского надзора, досудебного следствия и правосудия. Анализ ст. 2 закона позволяет утверждать, что в «орбиту» его действия попадают и государственные органы, осуществляющие контрольные функции в сфере здравоохранения, включая Министерство здравоохранения Украины, Государственную службу лекарственных средств и изделий медицинского назначения, Комитет по контролю за наркотиками, Государственную инспекцию по контролю качества лекарственных средств МЗ Украины и территориальные государственные инспекции. В данном аспекте хотелось отметить, что эффективность реализации основных принципов нового закона будет зависеть от того, насколько четко и своевременно будут внесены изменения в специальные законы, а именно Закон Украины «О лекарственных средствах», Основы законодательства о здравоохранении, Закон Украины «Об обеспечении санитарного и эпидемиологического благополучия населения», Закон Украины «О наркотических средствах, психотропных веществах и прекурсорах» и др. Кабинету министров Украины поручено в шестимесячный срок со дня опубликования нового закона представить на рассмотрение Верховной Рады Украины предложения по приведению законов Украины в соответствие с новым законодательным актом. В связи с этим предвидим коллизии между нормами Закона Украины «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» и другими законодательными актами. Так, полномочия должностных лиц органов государственного контроля качества лекарственных средств определены ст. 15 Закона Украины «О лекарственных средствах», в тоже время ст. 8 нового закона также определяет полномочия органа государственного контроля при проведении государственного контроля (надзора). Возникает вопрос о соотношении указанных норм. С одной стороны, ст. 8 Закона «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» как норма законодательного акта, принятого позднее, должна иметь приоритет в применении по отношению к ст. 15 Закона Украины «О лекарственных средствах». Однако, если взглянуть на ситуацию иначе, то видно, что полномочия органа государственного контроля очерчены ст. 8 нового закона неисчерпывающим образом. Так, ч. 1 ст. 8 указывает, что органы государственного надзора (контроля), действуя в пределах полномочий, определенных законом, имеют определенные права, а в последнем абзаце ч. 1 ст. 8 закона говорится о принятии контролирующим органом мер, предусмотренных законом. Возможно, здесь имеется ввиду ссылка на законодательные акты, определяющие специфику государственного контроля в различных сферах, включая Закон Украины «О лекарственных средствах». Вместе с тем Закон Украины «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» совершенно по-иному определяет порядок и основания отбора образцов продукции, чем это предусмотрено Законом Украины «О лекарственных средствах» и принятом на его основе Постановлении Кабинета министров Украины от 26 апреля 2003 г. № 610 «Об утверждении Порядка отбора образцов лекарственных средств для государственного контроля их качества». Учитывая, что ст. 15 Закона Украины «О лекарственных средствах» лишь закреплено право должностных лиц органов государственного контроля качества отбирать образцы лекарственных средств для лабораторной проверки их качества, а порядок реализации данного права регламентируется подзаконным нормативноправовым актом — Постановлением Кабинета министров Украины от 26 апреля 2003 г. № 610, с вступлением в силу Закона «Об основных началах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности» отбор образцов лекарственных средств должен осуществляться в соответствии с порядком отбора образцов продукции, установленным ст. ст. 13–18 нового закона. Постановление Кабинета министров Украины от 26 апреля 2003 г. № 610 должно быть приведено в соответствие с положениями закона. При разрешении вопроса о соотношении тех или иных правовых норм следует иметь ввиду, что неоднозначное понимание правовой нормы, касающейся прав и обязанностей субъекта хозяйствования или контролирующего органа, должно толковаться в пользу субъекта хозяйствования (ч. 7 ст. 4 закона).

Законом четко определено, что государственный контроль (надзор) осуществляется путем проведения плановых и внеплановых мероприятий (проверок), в рабочее время субъекта хозяйствования, определенное правилами внутреннего трудового распорядка. Предусмотрена возможность проведения комплексных проверок несколькими контрольно-надзорными органами, если их полномочия на осуществление или участие в комплексных мероприятиях предусмотрены законом.

Что касается плановых проверок, то закон содержит принципиально новое положение о том, что орган государственного контроля определяет критерии, по которым оценивается степень риска осуществления хозяйственной деятельности. С учетом данного показателя все хозяйствующие субъекты, подлежащие контролю, относятся к одному из трех степеней риска: высокому, среднему и незначительному. В зависимости от степени риска определяется периодичность проведения плановых проверок. Если в течении шести месяцев со дня опубликования закона не будут утверждены критерии распределения субъектов по степени риска их хозяйственной деятельности, периодичность проведения плановых проверок и перечень вопросов для их осуществления, то такие хозяйствующие субъекты считаются субъектами с незначительной степенью риска и подлежат плановому контролю не чаще одного раза в пять лет.

Новый закон исчерпывающим образом определили основания проведения внеплановых проверок, снабдив соответствующую норму (ч. 3 ст. 6 закона) оговоркой о том, что проведение внеплановых мероприятий по иным основаниям запрещается, если иное не предусмотрено законом или международным договором, согласие на обязательность которого дано Верховной Радой Украины.

Основания для проведения внеплановых проверок (ст. 6 закона):

  1. письменное заявление субъекта хозяйствования соответствующему контролирующему органу о проведении проверки по собственному желанию;
  2. выявление и подтверждение недостоверных данных в документах обязательной отчетности, поданных хозяйствующим субъектом;
  3. проверка исполнения субъектом хозяйствования предписаний, распоряжений или других распорядительных документов об устранении нарушений законодательства, вынесенных по результатам проведения плановых мероприятий органом государственного контроля;
  4. обращение физических и юридических лиц о нарушении субъектом требований законодательства, внеплановая проверка в этом случае допускается лишь при наличии согласия центрального органа исполнительной власти на ее проведение;
  5. непредставление в установленный срок хозяйствующим субъектом без уважительных причин документов обязательной отчетности, а также письменных пояснений о причинах, препятствующих представлению данных документов.

Плановая или внеплановая проверка должны проводиться исключительно в присутствии руководителя субъекта, его заместителя или уполномоченных лиц субъекта хозяйствования (ч.11 ст.4 закона). Закон детально регламентирует особенности проведения плановых и внеплановых контрольных мероприятий (проверок), о чем указано в таблице.

Таблица Общая характеристика плановых и внеплановых мероприятий (проверок)

ЗАКОН УКРАИНЫ № 877–V

Об основных принципах государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности

Цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:

державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі – органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій;

прийнятний ризик – соціальне, економічно, технічно і політичне обґрунтований ризик, який не перевищує гранично допустимого рівня;

ризик – кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю) – процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом;

треті особи – юридичні та фізичні особи (адвокати, аудитори, члени громадських організацій та інші), які залучаються суб'єктами господарювання або органами державного нагляду (контролю) в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Стаття 3. Основні принципи державного нагляду (контролю)

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

гарантування прав суб'єкту господарювання;

об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);

наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю);

відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;

дотримання умов міжнародних договорів України;

незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян.

Стаття 4. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю)

1. Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

2. Державний нагляд (контроль) може здійснюватися комплексно кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом. Такі заходи проводяться за спільним рішенням керівників відповідних органів державного нагляду (контролю).

3. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

4. Виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

5. Зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника.

6. Посадовій особі органу державного нагляду (контролю) забороняється здійснювати державний нагляд (контроль) щодо суб'єктів господарювання, з якими (або із службовими особами яких) посадова особа перебуває в родинних стосунках.

7. У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

8. Органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

9. Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

10. Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

11. Плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

12. Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб'єкта господарювання (за його наявності).

13. Діяльність органів державного нагляду (контролю), пов'язана зі збором інформації, метою якого є отримання відомостей про масові явища та процеси, що відбуваються у сфері господарської діяльності, не вважається заходами державного нагляду (контролю).

14. Під час здійснення державного нагляду (контролю) посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання.

Інформація, доступ до якої обмежено законом, одержана посадовою особою органу державного нагляду (контролю) під час здійснення державного нагляду (контролю), може використовуватися виключно в порядку, встановленому законом.

Органи державного нагляду (контролю) забезпечують спеціальний режим захисту та доступу до інформації, що є комерційною таємницею, згідно з вимогами закону.

Стаття 5. Планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю)

1. Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

2. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику для життєдіяльності всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом.

У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль).

Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

3. Щорічно до 1 квітня орган державного нагляду (контролю) готує звіт про виконання річного плану (квартальних планів) державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання за попередній рік і оприлюднює його в мережі Інтернет.

4. Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

5. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих, днів, а для суб'єктів малого підприємництва – п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

Стаття 6. Позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю)

1. Підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

2. Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

3. Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

4. Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва – двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Стаття 7. Розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю)

1. Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

2. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

3. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;

номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід;

перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

дата початку та дата закінчення заходу;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);

підстави для здійснення заходу;

предмет здійснення заходу;

інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

4. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

5. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

6. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий – зберігається в органі державного нагляду (контролю).

7. На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

8. Припис – обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

9. Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) – обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості:

дату складення;

тип заходу (плановий чи позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

термін усунення порушень;

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, а також прізвище, ім'я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід;

прізвище, ім'я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Стаття 8. Повноваження органу державного нагляду (контролю)

1. Орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

2. Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані:

повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;

дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання;

не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж;

забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю);

ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом;

надавати суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю).

Стаття 9. Відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю)

За невиконання вимог законодавства, а також завдання неправомірними діями збитків суб'єкту господарювання орган державного нагляду (контролю), його посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.

Збитки, завдані суб'єкту господарювання неправомірними діями посадових осіб органів державного нагляду (контролю), підлягають відшкодуванню у встановленому законом порядку.

Стаття 10. Права суб'єкта господарювання

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства;

перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;

не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

– він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;

– посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання;

одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю);

надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю);

оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Стаття 11. Обов'язки суб'єкта господарювання

Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

Стаття 12. Відповідальність суб'єкта господарювання

1. Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

2. У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Стаття 13. Рішення про відбір зразків продукції

1. Відбір зразків продукції здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника згідно із законом.

2. У рішенні про необхідність відбору зразків продукції зазначаються кількість зразків для кожного виду або типу продукції, необхідних для експертизи, а також місце здійснення цієї експертизи.

3. Відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менш як два екземпляри, один (контрольний) з яких залишається у суб'єкта господарювання.

Стаття 14. Порядок відбору зразків продукції

1. Відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи і засвідчується актом відбору зразків продукції.

2. До початку відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) зобов'язана пред'явити рішення про відбір зразків продукції та роз'яснити суб'єкту господарювання порядок відбору зразків продукції.

Суб'єкт господарювання має право бути присутнім при всіх діях посадової особи органу державного нагляду (контролю) під час відбору зразків продукції і заявляти клопотання з приводу цих дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

3. Правила відбору зразків продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України. Кількість зразків продукції, що відбираються, має відповідати кількості, зазначеній у рішенні органу державного нагляду (контролю) про відбір зразків продукції.

4. Контрольні зразки повинні зберігатися в умовах, що забезпечують збереження їх якості та цілісності.

5. Відібрані зразки продукції повинні бути укомплектовані, упаковані та опломбовані (опечатані).

6. Умови зберігання і транспортування відібраних зразків продукції не повинні змінювати параметри, за якими буде проводитися експертиза (випробування) цих зразків.

Посадова особа, яка відбирає зразки продукції для експертизи (випробування), забезпечує їх збереження і своєчасність доставки до місця здійснення експертизи (випробування).

Стаття 15. Акт відбору зразків продукції

1. За наслідками відбору зразків продукції посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків.

Акт відбору зразків продукції складається у трьох примірниках. Всі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою.

2. Один примірник акта відбору зразків додається до опломбованих (опечатаних) зразків продукції та передається разом із зразками до уповноваженої та/або акредитованої організації, що призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в рішенні про відбір зразків продукції, другий – залишається у суб'єкта господарювання, третій – в особи, яка здійснила відбір зразків продукції.

3. В акті відбору зразків продукції зазначаються: місце і дата складення акта;

номер і дата рішення керівника органу державного нагляду (контролю), на підставі якого здійснюється відбір зразків продукції, посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснюють їх відбір;

найменування та місцезнаходження юридичної особи та /або її відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи – підприємця, в яких здійснюється відбір зразків продукції;

посада та прізвище, ім'я і по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання;

перелік та кількість відібраних зразків продукції із зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії, загальної вартості зразків.

4. Форма акта відбору зразків затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Витрати, пов'язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробування) зразків продукції

1. Витрати, пов'язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, фінансуються за рахунок органу державного нагляду (контролю).

2. У разі підтвердження результатами експертизи (випробування) факту порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства суб'єкт господарювання відшкодовує витрати на проведення експертизи (випробування) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 17. Рішення про призначення експертизи (випробування)

1. Для з'ясування питань, пов'язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) або його заступника може призначатися експертиза (випробування).

2. Посадові особи, які здійснюють державний нагляд (контроль), зобов'язані ознайомити суб'єкта господарювання з рішенням про призначення експертизи (випробування), а після її закінчення – з висновком експертизи (випробування).

3. Залучення експертів здійснюється на договірних засадах за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) відповідно до законодавства.

4. Строк проведення експертизи (випробування) становить чотирнадцять робочих днів з дня прийняття рішення про призначення експертизи (випробування).

Строк проведення експертизи (випробування) може бути продовжено тільки в разі, якщо методикою проведення такої експертизи (випробування) передбачається більш тривалий час.

Стаття 18. Оскарження результатів експертизи (випробування)

1. У разі незгоди з результатами експертизи (випробування) суб'єкт господарювання має право оскаржити їх у суді.

2. Для проведення повторної експертизи (випробування) використовується контрольний зразок продукції, відібраний відповідно до вимог цього Закону.

3. Суб'єкт господарювання за своєю ініціативою може провести експертизу (випробування) зразка, що залишився в нього, в уповноваженій та/або акредитованій організації. У разі розходження результатів експертизи (випробування), проведених органом державного нагляду (контролю) та суб'єктом господарювання, спір вирішується судом.

4. Витрати, пов'язані з проведенням повторної експертизи (випробування), здійснюються відповідно до закону.

Стаття 19. Консультаційна підтримка суб'єктів господарювання

Органи державного нагляду (контролю) на письмовий запит суб'єкта господарювання надають йому письмові консультації з питань здійснення державного нагляду (контролю) щодо вимог, додержання яких перевіряється органами державного нагляду (контролю).

Стаття 20. Громадський захист прав суб'єктів господарювання

1. Громадські організації мають право здійснювати захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

2. Суб'єкти господарювання можуть залучати третіх осіб з метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Треті особи мають право:

бути присутніми під час здійснення заходів державного нагляду (контролю);

знайомитися з документами та матеріалами, що стосуються здійснення державного нагляду (контролю);

представляти інтереси суб'єктів господарювання перед органами державного нагляду (контролю) в порядку, встановленому законом;

здійснювати інші дії в інтересах суб'єктів господарювання у встановленому законом порядку.

Стаття 21. Оскарження рішень органів державного нагляду (контролю)

Суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю).

У разі надходження такого звернення суб'єкта господарювання відповідний центральний орган виконавчої влади зобов'язаний розглянути його в установленому законом порядку.

Стаття 22. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, за винятком частин першої та другої статті 5, які набирають чинності з 1 січня 2008 року.

2. Кабінету Міністрів України:

1) у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону затвердити:

порядок відбору зразків продукції для визначення її якісних показників;

порядок відшкодування суб'єктом господарювання витрат, пов'язаних з проведенням експертизи (випробування);

форму акта відбору зразків продукції;

2) у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

затвердити критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища та визначити періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю).

3. Якщо у встановлений цим Законом строк не затверджені критерії розподілу суб'єктів господарювання за ступенями ризику їх господарської діяльності, періодичність проведення планових заходів та перелік питань для їх здійснення, то такі суб'єкти господарювання вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику та підлягають державному нагляду (контролю) не частіше одного разу на п'ять років.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

Виды государственного контроля

С учетом разнообразия содержания государственного управления происходит формирование отдельных видов контроля. В зависимости от определяющего критерия при классификации на виды выделяют внутренний и внешний контроль, ведомственный (отраслевой) и над ведомственный, общий и специальный.

Система внутреннего контроля состоит из ведомственного (отраслевого) и надведомственного контроля, которые находятся в непосредственной зависимости от соотношения централизации и децентрализации в сфере государственного управления. Эти виды контроля тесно переплетаются и при взаимодействии дают возможность получить объективную информацию, всесторонне проанализировать положение дел и предупредить негативные последствия. Производятся они относительно конкретной функции управления или отрасли.

В то же время, тесная связь этих видов контроля не дает оснований для их отождествления. Между ними можно выделить ряд отличий, касающихся как сторон контрольной деятельности, так и самого характера контроля.

Так, для отраслевого контроля характерной является организационная подчиненность контролируемого и контролирующего. При надведомственном контроле такая зависимость отсутствует. Отличие этих видов контроля состоит и в разных правовых формах реализации контрольных полномочий и правовых методов воздействия, и в объеме их осуществления. Если ведомственный контроль является чисто внутренним контролем и может касаться разных сторон деятельности подчиненного субъекта, то надведом-ственный контроль, как правило, касается конкретной функции или определенной стороны управленческой деятельности.

По правовым последствиям отраслевой контроль и надведом-ственный контроль также имеют ряд отличий. Если отраслевой контроль может ограничиваться мерами административно-организационного воздействия, то при надведомственном контроле контролирующий орган может применять принудительные меры, или же обращаться с представлением результатов контроля в соответствующие государственные органы, уполномоченные применять определенные меры воздействия. В Украине построение системы контроля в сфере государственного управления происходит путем развития сложных и разветвленных систем надведом-ственного контроля. Задание таких систем контроля состоит в обеспечении решений комплексного характера, касающихся нескольких или многих отраслей управления, или реализации отдельных функций управления. Поэтому данный вид контроля не связан с административной подчиненностью субъектов.

Правовой основой надведомственного контроля является Конституция Украины и законодательные акты, которые выделяют функцию контроля как один из основных видов деятельности государственных органов.

Следует отметить, что в основу классификации видов контроля могут быть положены различные критерии. Если мы рассматривали отраслевой и надведомственный контроль, руководствуясь характером взаимоотношений между субъектом контроля и подконтрольным объектом, то не менее важно в основу выделения видов контроля положить содержание контроля или направления его осуществления. Соответственно, выделяется финансовый, банковский, налоговый контроль, контроль за исполнением управленческих решений и др.

Финансовый контроль осуществляется за расходованием средств и материальных ценностей, их сохранением, состоянием и достоверностью бухгалтерского учета и отчетности в министерствах, ведомствах, государственных комитетах, государственных фондах, бюджетных учреждениях, а также на предприятиях и в организациях, получающих средства из бюджетов всех уровней и государственных валютных фондов. На основании ревизий и проверок производится глубокий анализ, который дает возможность представлять предложения по устранению выявленных недостатков и нарушений и их предотвращению в дальнейшем. При проведении финансового контроля руководствуются Конституцией Украины, Законом Украины «О государственной контрольно-ревизионной службе», актами Президента Украины и Кабинета Министров Украины.

Важное место в сфере государственного управления занимает банковский контроль, который осуществляется Национальным банком Украины в сфере кредитно-денежных отношений.

Одним из видов государственного контроля, находящимся в стадии формирования, является контроль за соблюдением антимонопольного законодательства по защите интересов предпринимателей и добросовестной конкуренции. Правовым обеспечением этого вида контроля являются Законы Украины «О защите экономической конкуренции» и «Об Антимонопольном комитете Украины». В соответствие с этими законами приведена вся нормативная база: решения Правительства Украины, центральных органов исполнительной власти, регулирующие отношения в этой сфере.

Конкретизация функций такого вида контроля в практической деятельности может быть сведена к противодействию монопольным посягательствам со стороны отдельных производителей, соблюдению законов о демонополизации субъектов хозяйствования, подготовке рекомендаций Правительству или органам законодательной власти на основе детального анализа производственных процессов контроля за проведением приватизации и разгосударствления, контроля за соблюдением законодательства о банкротстве, где речь идет о принятии своевременных решений относительно переориентации или ликвидации убыточных производств или даже отдельных отраслей.

Принимая во внимание сложную ситуацию в сфере экономики Украины, важное значение приобретает таможенный контроль. Такой вид контроля существует во всех странах, но наши условия налагают на него свои особенности, более жесткие подходы к объемам при вывозе за пределы таможенной территории Украины и ввозе на нее товаров и других предметов.

Отдельное место в системе контроля занимает статистический контроль, который вместе с тем может использоваться при осуществлении других видов контрольной деятельности.

Правовое обеспечение системы контроля в сфере государственного управления состоит из массива законодательных актов, регулирующих отдельные виды контроля. В то же время нет единого акта, который охватывал бы все звенья деятельности государства по осуществлению контрольных полномочий. Такой акт необходим, и им мог бы стать Закон Украины «О государственном контроле в сфере исполнительной власти». В содержание этого акта необходимо включить основные принципы и направления осуществления этой важной функции государства. Его принятие дало бы возможность сформировать правовые основы целостного механизма осуществления контроля органами всех ветвей государственной власти.

Контроль, который осуществляют другие государственные органы относительно органов исполнительной власти, является внешним. К такому виду контроля относятся: президентский, парламентский, судебный. В этих видах государственного контроля едины цель и объект контроля, деятельность органов исполнительной власти. Перед ними стоят различные задания, разными являются формы и методы контроля, а также последствия его осуществления.

Источники:
mosadvokat.org, www.provisor.com.ua, www.president.gov.ua, yurist-online.com

Следующие статьи:


Зявление о разводе

Что нужно и что не нужно писать в заявлении на развод в суд. Читать далее