Получить хороший формуляр у юриста очень дорого. Потому что это очень квалифицированная услуга. Судья бессознательно получает суждение о подписавшемся, что напечатал собственные причины, воспринимая документ и его мысли. Фактически заявление это отражение сущности заявителя. Это является очень ответственнымв проблемах, когда ответ открывается от эмоционального состояния.
Закон о государственной судебно-экспертной деятельности определяет принципы организации, правовую основу и основные направления экспертной деятельности в Российской Федерации относительно административного, гражданского и уголовного судопроизводства. Судебная экспертиза есть процессуальное действие, которое включает в себя проведение отдельных исследований и дачи определенного заключения экспертом по вопросам, которые требуют специальных знаний в определенной сфере. Стоит отметить, что производство экспертиз судебного характера в отношении отдельных видов судопроизводства регулируются иными соответствующими процессуальными законами РФ.
Как и закон об оценочной деятельности, закон об экспертной деятельности многоструктурен, он содержит преамбулу и 6 глав, которые в свою очередь подразделяются на 43 статьи. Схожую структуру имеет закон о регистрации граждан РФ и другие нормативно-правовые акты. Глава 1 закона определяет его общие положения, статьи 1-8 дают определение понятию государственная судебно-экспертная деятельность, ее задачи, принципы и правовые основы, также регламентируют форму соблюдения законности при осуществлении подобной деятельности, соблюдение прав и свобод человека и гражданина, юридических лиц, раскрывает понятия независимой экспертизы и объективности, всесторонности и полноты исследований. Статья 9 фиксирует основные понятия, применимые в сфере этой деятельности: медицинский и психиатрический стационар, судебно-психиатрический экспертный стационар, судопроизводство, руководитель соответствующего учреждения, судебная экспертиза, заключением эксперта, образцы для сравнительного исследования, повреждение объекта исследования.
Статьи 10-13 перечисляют объекты исследований, дают определения государственным судебно – экспертным учреждениям, судебным экспертам и фиксируют профессиональные и квалификационные требования, которые предъявляются к эксперту при осуществлении деятельности.
Статьями 14-18 главы 2 закона об экспертной деятельности регулируются права и обязанности руководителей и эксперта государственного судебно-экспертного учреждения, в том числе определяются ограничения при организации и производстве судебной экспертизы. Посредством статей главы 3 осуществляется производство судебной экспертизы в соответствующем учреждении. Статья 19 обозначает основания производства судебной экспертизы, статья 20 регулирует производство дополнительной и повторной экспертизы, статья 21 – производство комиссионной судебной экспертизы. Статьи 22-25 регламентируют порядок создания и осуществления своей деятельности комиссиями экспертов одной или разных специальностей, присутствие участников процесса при производстве экспертизы и форму заключения экспертов или комиссий, в том числе его содержание.
Особенности производства судебной экспертизы в отношении живых лиц описаны в статьях 26-36 главы 4. Так, статьями установлено производство экспертизы в данной сфере, условия и место производства, добровольная и принудительная форма производства, основания и порядок помещения лица в стационар, и сроки пребывания там, а также еще ряд важных юридических аспектов в этой сфере.
Организационное, информационное, научно-техническое и финансовое обеспечение деятельности учреждений, осуществляющих экспертную деятельность, регулируют статьи 37-40 главы 5 закона об экспертной деятельности в РФ. Глава 6 является заключительным положением: статья 41 регламентирует распространения норм данного закона на деятельность лиц, не являющихся государственными судебными экспертами; статья 42 – осуществляет приведение нормативных правовых актов в соответствие с законом, статья 43 – определяет сроки вступления настоящего документа в законную силу.
Скачать закон об экспертной деятельности
Закон об экспертной деятельности
Закон о государственной судебно-экспертной деятельности определяет принципы организации, правовую основу и основные направления экспертной деятельности в Российской Федерации относительно административного, гражданского и уголовного судопроизводства. Судебная экспертиза есть процессуальное действие, которое включает в себя проведение отдельных исследований и дачи определенного заключения экспертом по вопросам, которые требуют специальных знаний в определенной сфере. Стоит отметить, что производство экспертиз судебного характера в отношении отдельных видов судопроизводства регулируются иными соответствующими процессуальными законами РФ.
Как и закон об оценочной деятельности. закон об экспертной деятельности многоструктурен, он содержит преамбулу и 6 глав, которые в свою очередь подразделяются на 43 статьи. Схожую структуру имеет закон о регистрации граждан РФ и другие нормативно-правовые акты. Глава 1 закона определяет его общие положения, статьи 1-8 дают определение понятию государственная судебно-экспертная деятельность, ее задачи, принципы и правовые основы, также регламентируют форму соблюдения законности при осуществлении подобной деятельности, соблюдение прав и свобод человека и гражданина, юридических лиц, раскрывает понятия независимой экспертизы и объективности, всесторонности и полноты исследований. Статья 9 фиксирует основные понятия, применимые в сфере этой деятельности: медицинский и психиатрический стационар, судебно-психиатрический экспертный стационар, судопроизводство, руководитель соответствующего учреждения, судебная экспертиза, заключением эксперта, образцы для сравнительного исследования, повреждение объекта исследования. Статьи 10-13 перечисляют объекты исследований, дают определения государственным судебно – экспертным учреждениям, судебным экспертам и фиксируют профессиональные и квалификационные требования, которые предъявляются к эксперту при осуществлении деятельности.
Статьями 14-18 главы 2 закона об экспертной деятельности регулируются права и обязанности руководителей и эксперта государственного судебно-экспертного учреждения, в том числе определяются ограничения при организации и производстве судебной экспертизы. Посредством статей главы 3 осуществляется производство судебной экспертизы в соответствующем учреждении. Статья 19 обозначает основания производства судебной экспертизы, статья 20 регулирует производство дополнительной и повторной экспертизы, статья 21 – производство комиссионной судебной экспертизы. Статьи 22-25 регламентируют порядок создания и осуществления своей деятельности комиссиями экспертов одной или разных специальностей, присутствие участников процесса при производстве экспертизы и форму заключения экспертов или комиссий, в том числе его содержание.
Особенности производства судебной экспертизы в отношении живых лиц описаны в статьях 26-36 главы 4. Так, статьями установлено производство экспертизы в данной сфере, условия и место производства, добровольная и принудительная форма производства, основания и порядок помещения лица в стационар, и сроки пребывания там, а также еще ряд важных юридических аспектов в этой сфере.
Организационное, информационное, научно-техническое и финансовое обеспечение деятельности учреждений, осуществляющих экспертную деятельность, регулируют статьи 37-40 главы 5 закона об экспертной деятельности в РФ. Глава 6 является заключительным положением: статья 41 регламентирует распространения норм данного закона на деятельность лиц, не являющихся государственными судебными экспертами; статья 42 – осуществляет приведение нормативных правовых актов в соответствие с законом, статья 43 – определяет сроки вступления настоящего документа в законную силу.
Федеральный закон от 31 мая 2001 г. N 73-ФЗ "О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации" (с изменениями и дополнениями)
Определяются правовая основа, принципы организации и основные направления государственной судебно-экспертной деятельности в гражданском, административном и уголовном судопроизводстве. Устанавливаются требования, которым должна отвечать судебная экспертиза, правовое положение субъектов государственной судебно-экспертной деятельности, порядок производства экспертиз в государственных судебно-экспертных учреждениях, в том числе особенности производства экспертиз живых лиц, организационное, научно-методическое и финансовое обеспечение судебно-экспертной деятельности.
Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования. Часть 3 статьи 29, в которой устанавливается обязанность извещения членов семьи лица, родственников или иных лиц о помещении этого лица в стационар, вступает в силу после приведения уголовно-процессуального законодательства в соответствие с положениями Конституции РФ.
Федеральный закон от 31 мая 2001 г. N 73-ФЗ "О государственной судебно-экспертной деятельности в Российской Федерации"
Настоящий Федеральный закон вступает в силу со дня его официального опубликования, за исключением части третьей статьи 29. которая вступает в силу после приведения уголовно-процессуального законодательства РФ в соответствие с положениями Конституции РФ
Текст Федерального закона опубликован в "Российской газете" от 5 июня 2001 г. N 106, в Собрании законодательства Российской Федерации от 4 июня 2001 г. N 23 ст. 2291
О транспортно-экспедиторской деятельности
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про транспортно-експедиторську діяльність
Із змінами і доповненнями, внесеними
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI ,
від 5 липня 2012 року N 5060-VI
Цей Закон визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування;
експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;
перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;
учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Стаття 2. Сфера дії цього Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.
Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Стаття 3. Законодавство про транспортно-експедиторську діяльність
Відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України. Господарським кодексом України. законами України "Про транспорт". "Про зовнішньоекономічну діяльність". "Про транзит вантажів". цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 4. Засади діяльності експедитора
Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Стаття 5. Об'єднання експедиторів
Експедитори відповідно до законодавства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в об'єднання: асоціації, ліги, союзи тощо.
Об'єднання експедиторів створюються з метою:
координації діяльності своїх учасників;
розробки та здійснення заходів щодо підвищення рівня конкуренції за рахунок зростання професійної підготовки та якості послуг, що надаються;
захисту інтересів своїх учасників, у тому числі в органах державної влади;
участі в розробці проектів законів та інших нормативних актів у сфері транспортно-експедиторської діяльності;
розробки заходів щодо захисту інтересів клієнтів;
розробки умов експортно-імпортних поставок товарів, що мають стратегічне значення для України;
інтеграції у світовий ринок транспортно-експедиторських послуг;
участі в роботі міжнародних організацій транспорту, транспортно-експедиторських організацій тощо;
розробки та затвердження актів, передбачених їх установчими документами;
надання органам державної влади пропозицій щодо реалізації рекомендацій міжнародних організацій у галузі транспортно-експедиторської діяльності в Україні.
Стаття 6. Державне регулювання транспортно-експедиторської діяльності
Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиторської діяльності є захист економічних інтересів України, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.
Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує проведення державної політики та державний контроль у сфері транспортно-експедиторської діяльності, спрямовує і координує роботу органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання в цій сфері діяльності.
Стаття 7. Державна підтримка транспортно-експедиторської діяльності
Державна підтримка транспортно-експедиторської діяльності формується і здійснюється відповідно до загальнодержавних програм економічного розвитку в галузі транспорту і передбачає:
додержання прав і законних інтересів експедиторів, перевізників та споживачів їх послуг;
стимулювання зростання обсягів експорту транспортно-експедиторських послуг, у тому числі шляхом спрощення системи розрахунків;
створення рівних умов на ринку транспортно-експедиторських послуг та недопущення будь-якої дискримінації стосовно експедиторів, перевізників чи вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв'язку з правом власності на цей вантаж, а також при оподаткуванні транспортно-експедиторських послуг, за винятком випадків адекватного реагування на дискримінаційні заходи щодо України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною;
участь експедиторів у розробці нормативно-правових актів з питань транспортно-експедиторської діяльності;
створення умов для організації підготовки і підвищення кваліфікації працівників у сфері транспортно-експедиторської діяльності;
сприяння розвитку міжнародного співробітництва, адаптації законодавства України до міжнародних вимог у сфері транспортно-експедиторської діяльності.
Стаття 8. Види транспортно-експедиторських послуг
Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.
Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
Експедитори за дорученням клієнтів:
(абзац другий частини третьої статті 8 у редакції
Закону України від 05.07.2012 р. N 5060-VI)
фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;
здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;
організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
організовують експертизу вантажів;
здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;
надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;
забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;
здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;
забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;
забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;
здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;
оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;
надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;
надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Стаття 9. Договір транспортного експедирування та його виконання
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Істотними умовами договору транспортного експедирування є:
відомості про сторони договору:
для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;
для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
(абзац п'ятий частини третьої статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.04.2009 р. N 1276-VI)
для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;
вид послуги експедитора;
вид та найменування вантажу;
права, обов'язки сторін;
відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;
розмір плати експедитору;
порядок розрахунків;
пункти відправлення та призначення вантажу;
порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;
строк (термін) виконання договору;
а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.
Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.
У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:
авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
міжнародна автомобільна накладна (CMR);
накладна СМГС (накладна УМВС);
коносамент (Bill of Lading);
накладна ЦІМ (CIM);
вантажна відомість (Cargo Manifest);
інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Стаття 10. Права експедитора і клієнта
Експедитор має право:
обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або змінювати порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування;
відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором транспортного експедирування;
на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта;
притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування;
не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.
Клієнт має право:
визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту;
вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу;
давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору;
змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.
Стаття 11. Обов'язки експедитора
Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов'язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.
Стаття 12. Обов'язки клієнта
Клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта.
Стаття 13. Страхування при транспортно-експедиторській діяльності
Експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.
Стаття 14. Відповідальність експедитора і клієнта
Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України. іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Стаття 15. Спори у сфері транспортно-експедиторської діяльності
Спори у сфері транспортно-експедиторської діяльності вирішуються відповідно до закону.
Стаття 16. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
організувати застосування в Україні уніфікованих документів і форм, що використовуються в міжнародній практиці транспортно-експедиторської діяльності.
